Чи буде країна походження іноземця в майбутньому одночасно впливати на те, за якими умовами він зможе почати працювати в Польщі, а також на те, як відбуватиметься легалізація його перебування?
Такий напрямок з’явився під час роботи над проектами UD396 та UD408.
Міністерство у справах сім’ї, праці та соціальної політики запропонувало, щоб перелік держав, який використовується у питаннях доступу іноземців до ринку праці, та перелік, що застосовується у рамках пропонованого механізму автоматичного припинення процедури надання дозволу на проживання, були визначені в одному постанові Ради Міністрів. Як випливає з інформації щодо роботи над проектом UD408, МВС підтримало таке рішення. Однак це вимагало б відповідного внесення змін до проекту UD396.
На перший погляд це може виглядати як технічне впорядкування двох законодавчих проектів.
Однак з точки зору підприємців, які наймають іноземців, значення цього може бути значно більшим.
Адже з’являється можливість створити механізм, за якого одне рішення щодо переліку країн одночасно впливатиме на два елементи міграційного процесу: працевлаштування та проживання.
UD396 — зміни щодо доступу іноземців до ринку праці
Проект UD396 стосується змін до закону про умови, за яких іноземцям дозволяється працевлаштовуватися на території Польщі.
Це закон, який набирає чинності з 1 червня 2025 року та визначає основні принципи законного працевлаштування громадян третіх країн. Проект UD396 має на меті внести до нього зміни в кількох сферах.
Одним із важливих напрямків змін є можливість диференціювання доступу до польського ринку праці залежно від громадянства.
На практиці це означає відхід від підходу до міграційної політики, який передбачає застосування виключно одного, єдиного набору правил для всіх громадян третіх країн.
Держава може дедалі чіткіше визначати групи іноземців, щодо яких певні процедури будуть спрощені або організовані іншим чином.
Для роботодавців це має особливе значення саме тоді, коли підбір персоналу за кордоном є складовою довгострокового планування кадрового забезпечення.
UD408 — 60 днів і мовчазне завершення процедури оформлення дозволу на проживання
Проект UD408, у свою чергу, стосується закону про іноземців і був підготовлений Міністерством внутрішніх справ та адміністрації.
Одним із найважливіших його елементів є запровадження можливості автоматичного припинення окремих проваджень щодо дозволів на тимчасове проживання.
Згідно з положеннями проєкту, цей механізм мав би поширюватися на громадян держав, зазначених Радою Міністрів у постанові. Йдеться про держави, громадяни яких користуються безвізовим режимом у Європейському Союзі. При виборі держав мають враховуватися, зокрема, рівень міграційного ризику та співпраця у сфері безпеки.
Найважливішим елементом запропонованого рішення є термін:
60 днів.
Якщо протягом цього часу орган не завершить розгляд справи у передбачений спосіб, може бути застосовано механізм мовчазного вирішення справи.
У разі наявності формальних недоліків 60-денний термін розраховуватиметься з моменту їх усунення. Цей механізм застосовуватиметься до проваджень, що ведуться воєводами в першій інстанції, а не до апеляційних проваджень перед головою Управління у справах іноземців.
Це суттєва зміна порівняно з чинною системою. Наразі у процедурах щодо легалізації перебування механізм мовчазного вирішення справи не застосовується.
Мовчазна згода не означає відсутність контролю
Однак 60-денний механізм не слід трактувати як автоматичну легалізацію перебування без перевірки іноземця.
Проект передбачає винятки, пов’язані насамперед із безпекою.
Припинення провадження за замовчуванням не застосовуватиметься, зокрема, у певних випадках, пов’язаних із внесенням даних іноземця до SIS, до переліку осіб, перебування яких у Польщі є небажаним, або з виявленням загрози безпеці чи громадському порядку.
Більше того, якщо необхідні перевірки щодо безпеки не будуть завершені до моменту автоматичного закриття справи, їх слід продовжувати. До моменту їх успішного завершення іноземець не отримає посвідку на проживання.
Тому термін «мовчазна згода» не слід ототожнювати з повною відсутністю подальших адміністративних дій.
І саме тут UD396 перетинається з UD408
Дотепер обидва проекти можна було розглядати як такі, що стосуються двох різних сфер.
UD396 → доступ іноземця до ринку праці.
UD408 → легалізація його перебування.
Однак пропозиція Міністерства праці, сім’ї та соціальної політики спрямована на створення єдиного орієнтира.
Відповідно до запропонованого підходу , один перелік держав, визначений постановою Кабінету Міністрів, мав би використовуватися як при прийнятті рішень щодо ринку праці в рамках UD396, так і при застосуванні механізму мовчазного припинення провадження за UD408.
МВС підтримало цю пропозицію. Її реалізація вимагала б одночасного відповідного внесення змін до проекту UD396.
І саме тому це набагато більше, ніж просто законодавче впорядкування двох постанов.
Єдиний список може означати більш вибіркову міграційну політику
Якщо запропонований напрямок буде збережено, громадянство може стати ще більш важливим елементом практичного міграційного шляху іноземця.
Для особи, яка походить із держави, що входить до спільного переліку, можливі пільги можуть стосуватися як сфери праці, так і проживання.
Для громадянина держави, яка не входить до цього переліку, такі самі пільги не обов’язково були б доступні.
Отже, на практиці може виникнути більш виражена диференціація міграційних маршрутів залежно від країни походження.
Звісно, це не означає, що іноземці, які не входять до цього списку, втратять можливість легально працювати чи перебувати в Польщі.
Це означає, що певні спрощення можуть застосовуватися виключно до окремих груп іноземців.
Що це може означати для роботодавців?
Для відділів кадрів та підприємств, що проводять міжнародний підбір персоналу, найважливіші наслідки можуть стосуватися планування.
Дотепер під час працевлаштування іноземця підприємець насамперед аналізував:
- підставу для законного перебування,
- підставу для законного виконання роботи,
- необхідні документи,
- терміни розгляду справ,
- умови працевлаштування.
Якщо обидва проекти будуть об’єднані спільним переліком країн, у цьому аналізі ще більшу роль відіграватимуть громадянство кандидата та відповідна процедурна схема.
У випадку двох осіб, які працюють на аналогічній посаді, офіційна процедура може відрізнятися саме через їхню країну походження.
Для підприємств, які проводять масштабні набори персоналу за кордоном, це означатиме необхідність ще ретельнішого планування процедур легалізації.
Чи завдяки цьому процес легалізації прискориться?
Це одне з найважливіших питань.
Механізм, передбачений у UD408, потенційно може значно скоротити тривалість частини процедур для окремих груп іноземців.
Однак це не вирішує автоматично всіх проблем системи легалізації перебування.
Як і раніше, важливе значення матимуть, зокрема, повнота заяви, обов’язки іноземця, перевірка безпеки, організація роботи державних органів та ефективність телеінформаційних систем.
Більше того, згідно з інформацією щодо наступної версії проекту, новий режим мав би поширюватися на заяви, подані з дня внесення відповідної держави до списку, а не на попередні, незавершені провадження.
Отже, це не буде механізм, який автоматично «розчистить» нинішні черги в установах.
Однак для ринку праці важливішою може бути передбачуваність
З точки зору підприємця швидкість розгляду справи є важливою, але не менш важливою є можливість передбачити, скільки часу триватиме весь процес.
Якщо компанія планує запустити нову виробничу лінію, збільшити штат складу або виконати великий контракт, кількамісячна невизначеність щодо статусу працівника може ускладнити оперативне планування.
Тому значення UD396 та UD408 слід оцінювати не лише крізь призму самих «полегшень для іноземців».
Для бізнесу не менш важливим буде те, чи забезпечать нові рішення більшу передбачуваність процесу працевлаштування та легалізації перебування.
Чи буде сформовано єдиний список? Поки що ми стежимо за ходом роботи
На цьому етапі слід дотримуватися дуже важливого розрізнення.
UD396 та UD408 — це законодавчі проекти.
Пропозиція щодо єдиного переліку держав з’явилася в ході роботи і була підтримана Міністерством внутрішніх справ та адміністрації, але її не слід подавати як механізм, що вже діє.
Проте для роботодавців це зміна, за якою, безперечно, варто стежити.
Якщо вона буде збережена, це може вказувати на загальний напрямок польської міграційної політики:
все більший зв’язок між правилами доступу до ринку праці та правилами легалізації перебування, а також диференціація процедур залежно від країни походження іноземця.
Це, у свою чергу, може безпосередньо вплинути на те, як підприємства плануватимуть міжнародний підбір персоналу в майбутньому.
Сьогодні при працевлаштуванні іноземців необхідно розглядати питання роботи та проживання в комплексі
Для роботодавців найважливіший висновок із роботи над UD396 та UD408 виходить за межі самого питання про один перелік країн.
Процес працевлаштування іноземців стає дедалі складнішим для аналізу виключно з точки зору дозволу на роботу.
Право на працю, легальність перебування, процедура отримання дозволу на перебування та ситуація конкретного громадянина дедалі тісніше пов’язуються між собою.
Тому компанії, які використовують послуги з підбору персоналу за кордоном, повинні стежити за обома проектами одночасно.
У Групі NJOB ми будемо стежити за подальшим ходом роботи над UD396 та UD408, а також за їхнім практичним значенням для підприємств, що наймають іноземців.
Адже якщо спільний список дійсно стане частиною обох механізмів, питання «з якої країни походить кандидат?» може набути ще більшого значення для всього процесу його працевлаштування та легалізації перебування в Польщі.